«8 копійок на день. Чи варта цього свобода?», - Ігор Попов

«8 копійок на день. Чи варта цього свобода?», - Ігор Попов

27 жовтня Сумщину відвідав лідер Єдиного Центру Ігор Попов, який під час зустрічі з журналістами відзначив засоби для захисту результатів виборів.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Відверто про головне
2009-07-03 11:57:00

Відверто про головне

Ми продовжуємо започатковану головою Краснопільської райдержадміністрації І.В.Кривозубом практику щомісяцних інтерв’ю, в ході яких очільник району дає коментарі щодо наголовніших, проблемних питань життєдіяльності району.

 - Ігоре Володимировичу, я був присутнім на апаратній нараді, яку ви проводили для сільських і селищних голів, де йшлося про надскладну фінансову ситуацію в районі. Прокоментуйте її будь-ласка?
- Ситуація дійсно складна, але керована. Труднощів, з якими зіштовхуємося щодня, багато. В першу чергу не витримує жодної критики той бюджетний розпис, який нам доведено Міністерством фінансів. Він свідчить про те, що, на жаль, у плані фінансування Уряд працює сьогодні в ручному режимі. Також мене непокоїть те, що решта виплат згідно з фінансовим розписом планується на кінець року, тобто на той проміжок часу, коли навіть в разі отримання повного об’єму коштів, ми просто не встигнемо їх освоїти. На мою думку, тут вбачається деяка хитрість з боку Уряду. 
Погодьтеся, важко збільшувати прибуткову частину власних закріплених доходів, які ми повинні зібрати на території району на фоні того, що, наприклад, із чотирнадцяти сільськогосподарських програм, які діяли в минулому році, сьогодні з великими потугами діє лише три. Тож наші сільськогосподарські підприємства опинились у дуже складному становищі в період весняно-польових робіт. Хоча треба віддати належне кожному керівнику сільгосппідприємств, адже вони справились з тими завданнями, які перед ними ставимо. А проблем перед сільгоспвиробниками в період посівної виникло багато. По-перше, банки відмовились їх кредитувати, до того ж вони вимагали термінового погашення взятих раніше кредитів. Відтак господарства були змушені реалізовувати зерно за збитковими для себе цінами, аби хоч якось звести кінці з кінцями. А підтримки в цьому плані з боку Уряду сільгоспвиробники так і не дочекалися. Але не дивлячись на це, песимістичних настроїв немає. Вже сьогодні готуємось до жнив, адже від того, який врожай зберемо, багато чого залежатиме в майбутньому. Я спілкувався із своїми колегами з південних областей України і з їх розповідей дізнався, що стан зернових культур у них знаходиться в такому ж стані, як і в нас, на Сумщині. Це говорить про те, що ми практично одночасно з ними розпочнемо збирання врожаю. В цьому я вбачаю позитив, адже так склалося, що південні області розпочинали жнивувати раніше, а отже раніше й реалізовували зерно зернотрейдерам за більш високими цінами. Зернопереробні підприємства, в свою чергу, втамувавши зерновий “голод”, далі різко знижували ціни, внаслідок чого інші сільгоспвиробники вже не мали змоги отримати гідного прибутку. Також в мене вселяє оптимізм те, що на загальному фоні скорочення посівних площ озимої пшениці в Україні, наш район збільшив ці площі на 3,5 тис.гектарів і вже є перші прогнози, що наше зерно буде витребуване на ринку, а це знову ж кошти до бюджету.
Тепер щодо інших бюджетоутворюючих підприємств району. Ми розуміємо, що основні доходи районного бюджету - це прибутковий податок, оренда землі, фіксований сільськогосподарський податок тощо. Очевидно, що не маючи реалізації власної продукції, підприємства змушені скорочувати працівників і навіть зупиняти виробництво. Така критична ситуація виникла на початку року і з Наумівським спиртзаводом і ТОВ “Михайлівські вогнетриви, які практично не працювали. Виникла заборгованість по заробітній платі. Але треба віддати належне керівництву МВВ, які зуміли мобілізуватися і шляхом надання послуг практично повністю ліквідувати борг перед працівниками і розпочали підготовку до пуску заводу, а це вкрай важливо. 
Безумовно, погано, що із 18 бюджетів сільських і селищних рад перспектива їх виконання в повному обсязі шляхом отримання всіх податків і зборів можлива лише в п’яти. Позитивним фактом є те, що нам вдалось добитися від ТОВ “Українські аграрні інвестиції” погасити всі борги, що дало можливість віднайти кошти на фонд заробітної плати працівникам соціальної сфери сіл Бранцівка і Мезенівка. 
Мушу визнати, що бюджет, який ми маємо на сьогодні, це бюджет проїдання, а не розвитку, проте намагаємось вишукувати якісь нові підходи, аби район розвивався. Вже є бізнес-план, що стосується енергозберігаючих технологій, зокрема виготовлення брикету, на опалення яким можна було б перевести школи району. Зараз тривають переговори з фірмою, яка готова взятися за цю справу, банками, які готові фінансувати даний проект. Та поки не вдається дійти згоди щодо процентної ставки по кредиту, що й гальмує цей процес. Оце коротко про ситуацію в районі. Намагаюсь робити все залежне від мене, щоб хоч якось покращити стан справ. Радію, коли щось вдається, адже люди отримують заробітну плату в повному обсязі, щоправда, можливо з деякими затримками.
- Доводилось чути від сільських голів, керівників інших установ, що деякі постанови, рішення Кабміну приймаються заднім числом, що додає проблем і так в нелегкій їх роботі. Чим, на вашу думку, це викликано?
- В першу чергу тим, що немає планомірної, програмної роботи Уряду у веденні економіки. Можливо це викликано якоюсь розгубленістю. Але якщо в цілому проаналізувати ці рішення і постанови, то в більшості своїй вони несуть популістський характер. Починаєш читати - здається заявляється одне, а далі йдуть різні дописки, приписки, які практично нівелюють цей документ. Складається враження, що вони складаються для “галочки”, або щоб показати виборцям, адже ми на порозі президентських і виборів до місцевих органів влади, що Уряд щось робить. А на практиці все по іншому. Наведу лише один приклад. По дорозі на роботу по радіо почув про величезні борги комунальних служб перед “Нафтогазом України”. Я на рівні нашого “Теплоенерго”, яке також винне “Нафтогазу” біля 300 тис.гривень, зробив аналіз. Виявляється чимала сума цієї заборгованості - це різниця в тарифах, які також приймалися заднім числом. За логікою речей цей борг мав би реструктуризуватися “Нафтогазом”, адже не може бути так, що в бюджеті закладається одна сума, а для оплати виставляється вже зовсім ціна. Це абсурд, хоча всю відповідальність поклали саме на місцеві райдержадміністрації, а Уряд формально усунувся від їх фінансування.
- Мабуть у цій ситуації безгрошів’я найбільше потерпають саме сільські і селищні ради та їх голови, адже бюджети поповнювати практично нема з чого. Що ж їм робити? 
- Зараз я не буду давати характеристику кожному сільському голові, але погоджусь з вами, що навіть найактивнішими з них доводиться працювати у надскладних умовах. Але разом ми намагаємось знаходити шляхи подолання труднощів. Як ви знаєте, на сьогоднішній день вже пройшли процедуру затвердження 4 проекти ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” і ми очікуємо на отримання коштів. Я пишаюсь цим, адже наш район єдиний в області, який зумів отримати аж чотири проекти, і всі вони направлені на вирішення проблем громад. Це реконструкція двох амбулаторій загальної практики сімейної медицини і два по водозабезпеченню. Зрозуміло, що якби сільські голови, ми сиділи, очікуючи манни небесної, то ніяких грошей не дочекалися б. Хочу подякувати також тим підприємцям, керіникам підприємств, які надають спонсорську допомогу для реалізації різноманітних соціальних проектів. Ці люди працюють на перспективу, оскільки розуміють, що буде розвиватися район, будуть розвиватися і їх підприємства. 
- Ігоре Володимировичу. Коли вже пішла мова про майбутнє району, то хотілося б з перших вуст почути про таке. Вже не один рік серед краснопільчан точаться чутки про ліквідацію Краснопільського району. Як підстави наводяться реорганізації військкомату, газового управління тощо. Що варто очікувати нам в майбутньому?
- Те, що адміністративно-територіальна реформа має бути - факт відомий, в першу чергу тому, що існує демографічна проблема. Деякі села, в тому числі і в нашому районі просто зникають. Якщо це буде реформа грамотна, збалансована, а головне підкріплена фінансово і дає певну економію бюджету - то одна справа, а якщо ні? У нас часто можна почути, що досить розігнати, скоротити, ліквідувати район, установу чи навіть невелике підприємство - і всі проблеми вирішено. Я вже давно працюю на держслужбі і за моєї пам’яті було біля 20 скорочень. Скажу так, я бачив, як до скорочень у адмінприміщення вносили столи і стільці, але жодного разу я не бачив, щоб після скорочення з будинку винесли хоча б один. Всерівно створять навколо чогось низку інших департаментів, служб як не в нашому, так в іншому районі, тож чи варто це затівати? Думаю, що це швидше політичні заяви. Адже кожен новий Президент, кожен новий Уряд пропонують свою територіальну реформу, але далі розмов діло не йде, адже по-перше у верхах, серед політиків, партій, а головне народних депутатів, адже саме їм в разі чого приймати відповідне рішення, немає спільного бачення, об’єднуючих ідей з даного питання. По-друге, це дуже дороге задоволення, адже щоб перейменувати вулицю, треба десятки тисяч гривень, а тут необхідно перекроїти всю Україну. Тож коли це відбудеться, незнає ніхто. Але хотів би ще сказати таке. Свого часу я був начальником управління зовнішньо-економічних зв’язків облдержадміністрації, довелось бувати за кордоном, спілкуватися з місцевими чиновниками, і звернув увагу на слідуюче. Наприклад, величезні корпорації, фірми із світовим ім’ям мають свої офіси не в дорогих столицях своїх країн, а в провінціях. “Крафт Якобс інтернешнл” - у невеличкому містечку провінційного штату із населенням 30 тисяч чоловік, “BMW” - на околиці Мюнхена. І таких прикладів безліч, адже в європейських країнах акцент робиться на розвиток саме провінцій, невеличких міст, сіл. Фірми, які виявили бажання працювати тут, отримують суттєві податкові пільги, а місцеві жителі не шукають кращої долі у великих містах. Якби в нас більше уваги приділялось селу, то ні про яку адміністративно-територіальну реформу мова б не велась.
- Вперше цього року будемо відзначати день Краснопільського району. Звідки взялась ця ідея, і чому саме датою святкування обрано 14 серпня?
- Коли прийшов працювати в Краснопільський район, вирішив більше дізнатися про його історію. У кожної території має бути день народження, а в Краснопільському районі я такого не знайшов. Мабуть це викликано тим, що Крансопільщина пережила аж одинадцять адміністративно-територіальних реформ. Вивчивши архівні документи, ми зупинились на даті 14 серпня. Чому? Річ в тім, що саме цього дня 1918 року згідно з рішенням ради Міністрів останньою територією, яка увійшла до складу України, було Миропілля, яке сьогодні є частиною нашого району. Порадившись вирішили, що цього року основні заходи пройдуть саме в Миропіллі, а в подальшому проводитимуться на території інших сільських громад. Це змусить згуртувати людей, вони знатимуть, що про них пам’ятають. Люди Краснопільщини - чудові, а отже впевнений, що дана ініціатива буде ними підтримана. 
- Ігоре Володимировичу, з засобів масової інформації ми знаємо про доволі напружені стосунки адміністрації Президента і Верховної Ради, щось незрозуміле відбувається в обласній раді. Які у вас стосунки із Краснопільською районною радою?
-Кожна людина має власні амбіції і характер. Я, наприклад, не звик брехати, завжди шукаю компроміс з іншими. Тож я не можу сказати, що в мене погані відносини з районною радою. Вони робочі, нормальні і стабільні. Думаю, коли відкинути свої політичні чи особисті амбіції, завжди можна порозумітися, аби в підсумку виграв район. Я радий, що у нас все це є. Тож ми повинні служити прикладом співпраці і обласній, і Верховній радам. Треба, коли вже взялись, разом працювати і бути чесними з людьми, які вже навчились розрізняти конкретну працю з пустими балачками.

 

О.МОЦНИЙ Краснопільська районна газета “Перемога” №49 (9749) від 24 червня 2009 року

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"